Андрей
Шептицький займає в сучасній історії роль
людини, що стала помостом між західною і східною церквами, підтримувала
відновлення Української державності та піклувалася про розвиток української
культури.
Роман Марія Олександр граф Шептицький народився 29 липня
1865 року в родовому маєтку в селі Прилбичах Яворівського повіту на Львівщині в
аристократичній українсько – польській родині. Студіював юридичну науку в
Ягеллонському університеті , філософію і теологію – у Вроцлавському. У травні 1888 року Шептицький здобув науковий
ступінь доктора права, а через тиждень вступив до монастиря Василіан у
Добромилі. У чернецтві прийняв ім'я –Андрей – на честь апостола Андрея Первозданного.
У 1899 року папа Лев ХІІІ затвердив рішення про іменування Андрея Шептицького
станіславівським єпископом. У Станіславові новий владика заснував греко –
католицьку семінарію, передав до її бібліотеки понад чотири тисячі томів із
власної книгозбірні. Тут сформувалася його основна мета – створення соборної української держави на засадах християнства.
У січні 1901 р. Шептицький був інтронізований у соборі
св. Юра як галицький митрополит. На той час йому виповнилося 35 років. Польська
влада не підтримувала нового митрополита – за українську спрямованість.
Галицька інтелігенція з недовірою зустріла це призначення, оскільки графи
Шептицькі були покатоличеним родом. У своїй першій промові на посаді
митрополита він наголосив: «Різні люди всіляко можуть думати і говорити про
мене. Але я хочу, щоб усі це знали і розуміли, що , що коли я обіймаю становище
митрополита руського, то я хочу ним бути і ним буду». За кілька років ставлення
інтелігенції змінилося.
Владика Андрей підтримував розвиток освіти на
західноукраїнських землях. У 1902 р. він заснував українську гімназію у Станіславові,
вимагав відкриття українського університету у Львові, пожертвував значну суму
на Академічний дім, де розмістилися гуртожиток і бібліотека для студентів, сприяв школам,
сирітським притулкам, де діти могли навчатися різних ремесел. Спорудив власним
коштом приміщення для гімназії «Рідна школа» для дівчаток – сиріт. Щороку
організовував кампанію з оздоровлення дітей із бідних родин. Багато зробив
митрополит і для розвитку української культури. Владика фінансував друкарні,
заснував у Жовкві українське видавництво. Він підтримував діяльність культурно
– просвітніх товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». В 1905
році він організував Церковний музей, де було зібрано одну з найбільших у
Європі колекцію іконопису. Митрополит передав до музею 9880 експонатів із
власної колекції – стародруки, архівні матеріали, твори сакрального мистецтва,
монети тощо.
Владика допомагав українським художникам, надавав
стипендії. В 1903 році Шептицький заснував українську лічницю, надавши для цієї
справи свій будинок і 20 тис. доларів на
придбання закордонного медичного устаткування. Він був ініціатором заснування у
1910 році Земельного банку у Львові, який позичав селянам гроші для господарювання на придбаній землі. За власні
кошти придбав кілька панських маєтків і розпаював їх між селянами, було
створено хліборобську школу. Митрополит вперше заснував на українських землях
заповідники – кедрових лісів та степової рослинності, сприяв відкриттю
курортів.
Шептицький –
автор понад ста послань до пастви, у яких він закликав до примирення, побудови
сім'ї на засадах християнських цінностей і патріотизму.
Прагнення
державності для України ніколи не покидала владику. Мова, на його думку, була
одним з факторів єдності.
Помер Андрей
Шептицький 1 листопада 1944 року, похований у підземеллі собору Святого Юра. На
похоронах були присутні релігійні діячі різних віросповідань.
Діяльність
митрополита Андрея Шептицького значна і багатопланова. Він домагався рівних
політичних прав для українців Австро –Угорської імперії, підтримував
проголошення ЗУНР, апелював до найвищих інстанцій Польщі. Згодом – СРСР,
захищаючи права віруючих і священнослужителів. Мрія про незалежну українську
державу залишилась для нього мрією.
Рейтинг:
{[['
']]}
']]}
0 коментарі :
Дописати коментар