Викладання історії в середній школі передбачає формування системи історичного мислення, гармонійно розвиненої особистості, активного громадянина - патріота. Для цього використовується навчально – методична література, яка в основному обмежується підручниками, атласами, картами. Тому для повнішого розуміння сутності історичного процесу потрібно залучати художню літературу, адже літературні твори можуть виступати як історичне джерело.
Вони є здобутками писемності, що мають соціальне значення, естетично відбивають суспільну свідомість й у свою чергу її формують, виконують ряд важливих функцій: зберігають, нагромаджують, передають від покоління до покоління моральні, філософські й інші соціальні цінності, визначають світогляд та естетичні ідеали певних епох, народів, соціальних груп. Художня література закріпила такі подробиці життя людей, про які не повідомляється у підручниках.До проблеми використання художньої літератури як історичного джерела звертались Е. Сенявська у статті «Література як історичне джерело», Г. Цвікальська у праці «Література і мистецтво в школі», І. Коляда, Н. Загребельна, Н. Порало у праці «Історія України в художньо – літературних образах»; у своїх працях вони розкривають значення художньої літератури в навчально – виховному процесі. Проте у сучасній науково – методичній літературі конкретні питання використання художньої літератури на уроках історії поки ще не знайшли свого відображення. Враховуючи актуальність проблеми метою статті є спроба показати можливість використання творів художньої літератури на уроках історії у 10 класі.
Перша світова війна була подією ХХ ст., яка кардинально змінила психологію людей. Вона являла собою гігантське потрясіння суспільної свідомості, тому знайшла широке відображення у художній літературі. Розглядаючи дану тему у 10 класі, можна використати твори зарубіжних письменників Е. М. Ремарка «На Західному фронті без змін», «Чорний обеліск», «Три товариші», Е. Хемінгуея «Фієста», Р. Олдінгтона «Смерть героя», А. Цвейга «Суперечка про унтера Грішу», Я. Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка», А. Барбюса «Вогонь», О. Толстого «Ходіння по муках», М. Шолохова «Тихий Дон» та ін. Майже всі письменники «воєнної тематики» були на фронті в молодому віці , тому все пережите вони змогли відобразити у творах. У романі Е. М. Ремарка «На Західному фронті без змін» можна дізнатися про безсилля людей перед жорстокою дійсністю війни. Кожного дня на фронті гинуть солдати, а газети констатують: «На Західному фронті без змін». Відобразити батальні сцени допоможе уривок з роману А. Барбюса «Вогонь» - «Одним снарядом убивало по 30 человек, некоторых подбрасывало на метров 15, куски штанов болтались на верхушках деревьев, которые уцелели», та Е. М. Ремарка «На Західному фронті без змін» - «Наступило утро. Теперь к огню артиллерии прибавились разрывы мин…» Епізод «Я начал жить какой – то странной жизнью. Одной – в реальности, другой в войне, в прошлом. Ночами приходили ребята моего взвода… Начал разыскивать их, но никого не нашел…» свідчить про ознаки посттравматичного синдрому,який вони отримали в результаті війни. Творчість даних письменників характеризується правдивістю і точністю у відображенні емоційної атмосфери, достовірно передає психологічну реальність війни: солдатську дружбу, суворі умови фронтового життя, дезертирство, відірваність від сім’ї і дому, бій за стратегічний вузол тощо.
Події Першої світової війни знайшли своє відображення у творах українських письменників: В. Винниченка «Салдатики», У.Самчука «Волинь», Ю.Яновського «Вершники». О. Кобилянська в своїх працях «Назустріч долі», «Юда», «Сниться», «Вовчиха» та ін. підкреслює думку, що війна була перш за все лихом для українців, бо, перебуваючи в ворогуючих арміях, змушені були воювати один проти одного, а в основу новели «Зійшов з розуму» поклала реальну подію – бій за Чернівці у 1915, коли на полі бою «…молоді сили валилися снопами, а кров заливала скроні». Під час вивчення теми «Наш край в роки Першої світової війни» можна використати твір Уласа Самчука «Волинь». У романі-трилогії автор показує формування людини-патріота, розуміння селянами причин війни, відображає почуття, переживання волинян в цей час, відтворює соціально – економічне життя краю.
Художня література про Першу світову війну розглядає події під кутом зору національних інтересів і під кутом зору загальнолюдських цінностей; володіє великими пізнавальними та естетичними якостями; у ній виражені філософські погляди того часу; майстерно відображені події і створені чудові портрети історичних осіб та звичайних людей, показані відчуття людини, що дуже важливо під час розгляду даної теми.
Під час вивчення теми «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності» можна звернутися до творів Г. Косинки «На золотих богів» , «Мати», «В житах». Схарактеризувати страдницьку долю селянина, який став свідком революції та братовбивчої допоможуть уривки з твору «На золотих богів» : «Б’ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров’ю свої оселі од армії «золотих богів»(білогвардійців), «На місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем…», «Цілі улиці покошено огнем – косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, в попелі тліє горе матері…» та ін.
Ю. Яновський у своїх романах «Чотири шаблі» та «Вершники» відобразив могутню стихію національно – визвольного руху в революційний час та його трагічні наслідки. Передати пробудження і готовність українців, які віками були поневолені, до боротьби допоможе уривок роману «Чотири шаблі»:
Приходь іздалеку, одчай труби,
Великої військової тривоги!
Летіть, летіть весняної доби
Земля і кінь, списи і корогви!
О вітре мандрів, весну розвівай,
Підкинь до неба пил полків кінноти!
Земля лежить – щасливий теплий край,
І коливаються її висоти.
А наступний уривок з твору «Чотири шаблі» допоможе уявити батальні сцени під час боротьби за збереження державної незалежності: « Кулеметники розбіглися з тачанками на фланги, і Галат без шапки лаявся коло підводи з патронами, не сміючи підвести голос. Тільки ворожі гармати стукали далеко. Все робилося в такій страшній і нервовій тиші, що всім здавалося – нічого на землі немає: ні міст, ні сіл, ні людських звичаїв, тільки вони самі зійшлися тут на герць, самі на весь світ – вони та їх ворог…»
Проблему «ціль виправдовує засоби» яскраво ілюструє новела М.Хвильового «Я (Романтика)». Роздумуючи над проблемами національного буття та національно – культурного відродження України, над осмисленням основних уроків революції можна використати уривки роману М. Хвильового «Вальдшнепи». Головний герой Дмитро Кармазін – недавній учасник революції. Він пережив крах своїх оманливих ілюзій стосовно майбутнього України, роздивився, в яку прірву потрапила його революція, мрія, ради якої він готовий був віддати своє життя. Тепер він має тяжку депресію, тому що заперечити свої революційні ідеали не може, але й сповідувати їх також не бачить сенсу; він не може відмовитись від дорогої для нього ідеї національного відродження, проте ця ідея суперечить партійній політиці. «… Немає виходу. Зі своєю партією рвати не можна, бо це мовляв зрада не тільки партії, але й тим соціальним ідеалам, що за них вони так романтично йшли на смерть, це буде, нарешті, зрада самим собі…»
У творах В. Винниченка, який був активним учасником революційних подій, простежується глибоке співчуття до гноблених і гнаних сільських трударів, безправних, вимуштруваних до механічної покори солдатів, здеморалізованих пролетарів. Його творчий доробок можна використовувати під час вивчення історичних процесів в Україні в першій третині ХХ ст.
Розглядаючи тему «Культура і духовне життя УСРР в роки непу», можна використати комедію М. Куліша «Мина Мазайло», в якій автор зобразив явище українізації та пов’язані з ним різноманітні культурно – духовні, національно – світоглядні тенденції та процеси. Українізація – короткочасний та малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба хоч щось протиставити повальній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських. Головний герой Мина – жалюгідний і смішний у своїх мріях набути статусу «першосортного росіянина». У творі простежується біль і смуток, що саме серед українців знаходяться найзапекліші вороги української мови, національної історії. Цей твір є досить актуальний сьогодні, зважаючи на становище рідної мови у незалежній Україні.
Відобразити трагізм голоду 1921 – 1923 рр. в Україні допоможе вірш П. Тичини «Загупало в двері прикладом…»
Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
- Ану одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті.-
Застукало серце, різнуло: ой горе! Це ж гості до мене.
Та чим же я буду вітати – іще ж не зварився синочок....
З цією метою можна ще використати уривки з поеми того ж автора «Чистила мати картоплю».
Про трагічні події цього періоду можна також прочитати в п’єсі Миколи Куліша «97».
В українській і зарубіжній літературі в різні часи з’явилося чимало творів, у яких художньо зображувались події періоду радянської модернізації України (голодомор 1932 – 1933 рр., колективізація, репресії 1930-х років тощо.)
Першим художнім твором в українській і світовій літературі про трагічні події голоду в Україні був твір Уласа Самчука «Марія», який він написав безпосередньо по гарячих слідах трагедії. Фрагменти цього твору можна використовувати на уроках історії під час вивчення кількох тем, адже у ньому автор відтворює життя українського селянства протягом трьох десятиліть. У творі «Марія» показані людські драми та трагедії в дореволюційний період, після жовтневого перевороту, в роки громадянської війни та в час більшовицьких перетворень 30 – х років; тотальне винищення українського селянства, витравлення з нього власника, господаря, годувальника: «Забирали все: молотарки, худобу, коней, пашню, хліб. Насильно заганяли в «комунії» та «совхози». На колись родючих землях «буяли катлаті бур’яни», під осінніми дощами гнило зібране збіжжя. Люди перетворилися на «опухлі», «охлялі», «немічні» постаті, однак вони не швидко корилися новій владі…»
Темі голодомору присвятив кілька поетичних творів і романів («Рай», «Жовтий князь») Василь Барка. Найбільш повну картину голодомору він розкрив в романі «Жовтий князь». Василь Барка сам пережив голодомор і збирав матеріал для роману понад 25 років. На документальній основі у творі вибудовується світ безправ’я, нелюдських знущань і принижень; розкривається страшна суть тоталітарної держави. Докладні описи спустошених подвір’їв, обезлюднених сіл, над якими тріпоче кривавий радянський прапор; видіння на місяці – брат підняв вилах брата, що символізує розбрат, помсту – все це є підтвердженням думки про крах міфу про «земний радянський рай». Проблема нищення тоталітарною системою людського в людині пов’язана в творі з проблемою повного ігнорування владою індивідуальності, перетворення всіх і кожного в безлику масу, яка легко піддається керуванню; безправність, несвободу людини в тоталітарному суспільстві.
Відобразити трагізм голоду допоможуть вірші В. Вдовиченко про голодомор «Відлуння серця» а також народні співанки часів голодомору, зібрані І. Бугаєвич у збірці «Пухнуть люди, мруть, конають…» Ось одна з них:
Комуністи на Вкраїну
Несуть чорну хмару
Безневинним хліборобам
Голод – люту кару.
Під час розгляду даної теми можна використати ще такі твори: романи «Гіпсова лялька» Ю. Бедзика та «Степівщина» О. Волі, повісті «Голодомор» Є. Гуцала та «Каміння під косою» О. Мак, оповідання «Ошукана віра» Ю. Збанацького та «І прости нам гріхи наші» А. Сивирина та багато ін.
Процес примусової колективізації став основою для написання повісті «Самосуд» А. Дімаровим. Уривки з цього твору можна використати, щоб показати реалістичні картини руйнації селянських господарств, немилосердне вилучення у хліборобів останніх рятівних крихт, цинічного бандитизму партійно – комсомольських активістів.
Занурюючись у страшні реалії сталінських перетворень письменники порушують, перш за все, проблему розвінчання «процвітаючого» радянського суспільства, антигуманної сутності всієї тоталітарної системи, що породжує подібні явища, фальшивості проголошуваних нею гасел соціальної рівності, вселюдського братерства, щастя для всіх.
Розглядаючи питання про сталінський терор, доречно використати уривки з романів І. Багряного «Сад Гетсиманський», «Тигролови», В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне». У романі «Сад Гетсиманський» відтворені детальні реалістичні картини перебування Андрія Чумака в слідчому ізоляторі, у в’язниці. І. Багряний першим розповів світові про страшні катівні НКВС у «квітучій Країні рад». Правдиві описи тюремного ув’язнення головного героя засновані на особистому авторському досвіді, тобто, на майже документальній основі вибудовується світ безправ’я, нелюдських знущань і принижень.
Використання художньої літератури – це активна допомога вчителю та учню зробити історію наукою цікавою, захоплюючою, наповнену яскравими образами. Твори літератури наближають учня до історії, допомагають «прислухатися» до минулого, краще зрозуміти, отже, запамятати його події, ознайомитися з тими сторінками історії, які з різних причин не потрапили у поле зору авторів підручників і програм.
Література.
1.Багряний І. П. Під знаком скорпіона: з творчої спадщини письменника: поезія, проза, публіцистика. – К.: Рось, 1994.
2.Дончик В. Г. Історія української літератури ХХ століття. Книга перша. – К.: Либідь, 1993.
3.Малієнко Ю. «Вчитатися» в минуле (Художня література на уроках історії середніх віків) // Історія в школах України. – 2005.- № 2.
4.Самчук У. О. Марія. – К.:Радянський письменник, 1991.
5.Тичина П. Г. Вибрані твори. – К.: Либідь, 1991.
6.Українське слово / за ред. Погрібного А. В. – К.: Дніпро, 1993.
7.Хвильовий М. Г. Твори в 2-х томах – К.: Ірпінь, 1991.
8.Яновський Ю. П. Вибрані твори. – Харків: Ранок, 2003.
Рейтинг:
{[['
']]}
']]}
0 коментарі :
Дописати коментар